Юрій Васильович Большак

Експертне дослідження якості питної води «Феофанівська»

Про автора: Юрій Васильович Большак – кандидат хімічних наук, більше 20 років пропрацював в Інституті колоїдної хіміі та хімії води імені А.В.Думанського НАН України (ІКХХВ НАНУ), понад 10 років присвятив практичній сфері водообробки. Автор книги «Биологическая активность и закономерности формирования безреагентно модифицированной воды».

Порівняння якості водопровідної та бутильованої води

Україна має порівняно скромні ресурси прісних вод. Річки та водойми Дніпровського басейну забезпечують господарсько-питним водопостачанням біля 65% населення країни. Ці ж джерела приймають на себе переважну кількість очищених, та не зовсім, промислових та комунальних стічних вод.

Від катастрофічних наслідків такого хазяйнування нас рятує напружена робота водоканалів та здатність природних водних екосистем до самовідновлення. Але підтримувати належну якість джерел питного водопостачання таким чином вкрай важко, а тому якість питної водопровідної води по багатьом важливим показникам підтримується на гранично-припустимих рівнях. Поліпшення якості водопровідної води пов’язано з непідйомними вимогами збільшення додаткових бюджетних витрат на модернізацію технології водообробки. До того ж річки Дніпро та Десна народжуються у поліських болотах, де у воду екстрагуються органічні речовини гумусового походження, а гумус, як відомо,  є справжнім багатством українських чорноземів.

Але при водообробці на очисних спорудах водогонів, за діючою технологією, внаслідок застосування сильного окислювача (молекулярного хлору), крім позитивного ефекту при взаємодії з хлором, вказаних вище органічних сполук, в воді утворюються токсичні, мутагенні та канцерогенні хлорорганічні сполуки. На щастя, в дуже малих концентраціях. Ось чому їх вплив на здоров’я медики відносять до віддалених наслідків. Тобто, реально серйозна шкода для здоров’я від водопровідної води проявляється через багато років вживання виключно води з крану. Прикро те, що знезараження та консервація очищеної води (додатково до зазначеної технології, шляхом окислення забруднюючих воду речовин хлором), вимагає ще й постійної присутності у питній воді молекулярного хлору, і призводить, при її кип’ятінні, до утворення додаткової кількості небезпечних хлорорганічних сполук.

У теплі пори року водосховища та мілководні водойми перетворюються на біореактори, де вирує життя їх біологічних мешканців, а продукти життєдіяльності численної гідробіонти та водоростей  також  забруднюють воду органічними сполуками. За власними спостереженнями ми впевнилися, показник окислюваності води, що відтворює сумарну її забрудненість органічними речовинами, знижується до нормативних показників у водопровідній воді лише в короткий зимовий період.

Також, для підвищення ефективності очищення води на водогонах використовують реагент – коагулянт (основний сульфат алюмінію) – використання якого є невід’ємною складовою чинної технології очищення водопровідної води. В останні десятиліття вчені розкрили нейротоксичні властивості залишкового алюмінію у питній воді й пов’язують з ним ризик нейропатогенних розладів, на кшталт грізної  хвороби Альцгеймера.

Цвітіння водоростей на Дніпрі

Цвітіння водоростей на Дніпрі

Гадаю, віддаленість ризиків, якими загрожує нам водопровідна вода, є маловтішним фактором для більшості розважливих людей, а тому перейдемо до пошуку альтернативи води з крану у її сучасній гігієнічній якості. Врешті, маємо три реальні можливості поліпшення якості питної води: доочищення її на місці споживання,  вживання бутильованої води, або ж розливної, доброякісної у тару споживача. На споживчому ринку вже чимало пропозицій з усіх трьох зазначених варіантів, а успішний вибір споживачем оптимального варіанту можливий при чіткому усвідомленні переваг кожного з них. Але спершу пильніше розглянемо саме поняття якості питної води.

Якість питної води

У побуті ми інтуїтивно визначаємо доброякісну питну воду як прозору, не забарвлену, без будь яких сторонніх включень і стороннього запаху та присмаку, прохолодну й смачну. Більше органолептичних (доступних до сприйняття нашими органами відчуття) показників якості питної води ми визначити не здатні. Але й цього достатньо, аби вірно оцінити придатність до пиття джерельної, криничної, чи артезіанської води. До того ж, впевненості у доброякісності питної води нам додає факт її загального використання, як джерела питної води (обладнаний бювет, криниця, облаштоване джерело та свердловина).

Як правило, ми обминаємо не доглянуті, чи засмічені джерела і дотримуємося правил гігієни при користуванні ними. Як і в побуті, правила особистої гігієни конче важливі для безпеки користування джерелами питної води. Забруднений бювет

Забруднений бювет

Фахівці відповідають за якість питного водозабезпечення, мусять суворо дотримуватися вимог Закону, що називається Санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4 – 171-10).

Нова редакція цього нормативу значно досконаліша за попередні: вперше виписано гігієнічні правила та норми, за якими контролюється виробництво та реалізація населенню бутильованої питної води та води, що розливається в тару споживача, правила облаштування бюветів питної води, тощо. Але, найсуттєвішою новацією цього документу, є формулювання поняття фізіологічної повноцінності питної води.

Раніше гігієнічні вимоги до питної води мали на меті гарантування безпеки її вживання. Це забезпечувалося переліком для обов’язкового контролю гранично припустимих концентрацій найбільш важливих речовин, що входять до складу води та  її мікробіологічних показників. Розвиток гігієнічної медицини привів до усвідомлення того, що питна вода є не тільки основою численних біологічних рідин у зовнішньо – та внутрішньоклітинних середовищах, але є й, також, суттєвим  джерелом поповнення організму життєво необхідними елементами.

Виникло розуміння: ризики для здоров’я можливі не тільки від перевищення гранично припустимих концентрацій речовин, але й від недостатнього вмісту у питній воді певних її складових. Отож, дистильована (знесолена) питна вода, якою б чистою ми її не вважали, не може бути визнана фізіологічно повноцінною.

Наука невпинно йде далі. Нині достеменно відомо, вода є посередником між різноманітними фізичними чинниками (електромагнітними та акустичними хвилями, температурними, гідродинамічними впливами, знегазуванням води та ін.) та фізіологічним станом організму. Визначено, вказані фізичні чинники змінюють структурно-енергетичний стан молекул води та їх асоціатів, що входять до складу клітин, органів, та організму в цілому і, тим самим, суттєво впливають на фізіологічні процеси в них, і, врешті, на показники здоров’я живих організмів. Достеменно підтверджено: фізично (безреагентно) оброблена питна вода здатна забезпечувати оздоровчий та лікувальний ефект.

Вода забезпечує оздоровчий ефект

Дивовижний факт: людство несамовито знущається над ресурсами питної води планети, вигадуючи все нові способи її забруднення, але кількість прісної води на планеті, більш-менш придатної якості, залишається практично незмінною.

Цим дивом людство завдячує всесвітньому колообігу води в природі, здатному самоочищуватися. Значний шлях вода, після випарування з поверхні планети, проводить в небесах, де відбувається її фізична обробка космічним та сонячним випроміненням та впливом могутнього електростатичного поля атмосферної електрики. Атмосферна волога співіснує з плазмою електричних грозових розрядів та приймає на себе величезні акустичні навантаження від «громів небесних». Можливо тільки гадати, яких потужних структурно-енергетичних змін набувають молекули води під час своїх небесних подорожей. Але й у небесах люди не залишають воду у спокої. Все, що ми спалюємо, віддає відходи від горіння атмосфері, де маса токсичних продуктів горіння поглинається водою.

У непорушеному природному середовищі дощова вода повертала природі чисту воду, а з нею несла енергію збудження, набуту в небесах і передавала живій природі для виконання різноманітної біологічної роботи в клітинах рослин та організмів. Вода випадає на поверхню землі й залишається в водоймах, стає частиною поверхневих водних ресурсів планети, але значна її частина  інфільтрується в надра, розчиняючи на своєму шляху численні мінерали, набуваючи наслідки своєї контактної взаємодії з безліччю вмісту надр.

Врешті, збагачена хімічними елементами та структурована контактами з мінералами, вона накопичується у підземних сховищах та річках (водовмісних породах – водоносних горизонтах). Вочевидь, «біографія» підземних вод мусить бути різноманітною за хімічним та структурно-енергетичним станом. Особливості кращих зразків підземних питних вод ми проаналізуємо, детально розглядаючи якісні показники питної води вищої категорії якості «Феофанівська».

З інтернет-джерел стали відомі факти про пошуки оптимальної питної води для космонавтів в орбітальних польотах, які здійснювали фахівці знаної науково-технічної установи в РФ «Центрі імені Келдиша». Для тестування якості води було використано живі клітини букального епітелію людини (це клітини слизової оболонки внутрішньої поверхні щоки, взяття проб яких для аналізу ДНК ми багаторазово спостерігаємо у заморських детективах). Додатково досліджувалася реакція кров’яних тілець на вживання різних зразків питної води найкращих визнаних брендів.

Абсолютною переможницею відбору для шокованих науковців стала Хрещенська вода. Далі, найкращими зразками, стали джерельні води, набрані з популярних серед мешканців джерел, у екологічно чистих зонах.

Встановлено, що біологічна цінність найкращих зразків питної води втрачається, якщо проби води відбираються за допомогою механічних або електричних насосів. Логічно припускати, гідродинамічні удари, що приймає на себе вода при роботі насосів, руйнують природний структурно- енергетичний стан асоціатів молекул води, притаманний їй у природних умовах в джерелах.

Спостерігалося: вживання недоброякісної води, спричинює виникнення стресу клітин букального епітелію, яке виражається у шаленому коливанні ядер клітин відносно їх оболонок, а також у коливаннях самих оболонок відносно зовнішньо клітинної рідини. З часом, ці коливання релаксують (повертаються) до норми. Вважається, що сутність вказаних коливань полягає в забезпеченні процесу переструктування до норми порушеної структури внутрішньоклітинної рідини.

Таким чином, наведена інформація переконливо свідчить про не-індиферентність фізіології внутрішньоклітинних процесів до структурно-енергетичного стану питної води, що тягне за собою усвідомлення реальної можливості надання питній воді оздоровчих та лікувальних властивостей шляхом спрямованого керування її структурно-енергетичним станом фізичними (безреагентними) методами.

Доочищення питної води на місці її споживання

Достеменно встановлено, що за допомогою наявних на ринку фільтрів, можливо суттєво (на 90% і більше) зменшити ризики для здоров’я від вживання водопровідної води. Але лише при правильному виборі конкретних зразків фільтрів серед різноманіття їх зразків на ринку водоочисних приладів.

Парадоксально, що переважна більшість фільтруючих систем сконструйована без належного урахування законів фільтрування, сорбції та ряду інших фізико-хімічних процесів. Головним методом підвищення безпеки питної води з крану для водогонів, що живляться поверхневими джерелами Дніпровського басейну, є очищення шляхом сорбції органічних речовин на активованому вугіллі.

Глибина очищення забезпечується дотриманням належних вимог до швидкості фільтрування та терміну контакту води з надзвичайно пористою поверхнею сорбенту. Щоб очищена вода мала високу якість, потрібно повільно її пропускати через фільтрувальне середовище, відповідно контакт з активованим вугіллям буде довшим.

Але, виробники фільтрів, дбаючи перш за все про перспективи збільшення продаж, зменшують їх габарити, аби ті зручно розміщалися під кухонними мийками. Це спонукає до зменшення обсягу активованого вугілля у картриджах, а тому для ефективного фільтрування користувач повинен значно зменшувати швидкість фільтрування. Та багатьом людям незручно чекати десятки хвилин для наповнення чайника. Про це воліють не попереджати ані виробники, ані продавці. А тому користувачі фільтрів звично відкривають крани на повну, зводячи ефект очищення води нанівець. Отож, закликаю фільтрувати воду тоненькою цівочкою води, терплячи незручності заради її чистоти. Або ж купуйте фільтри нечисленних зразків, де обсяг активованого вугілля сягає двох-трьох літрів.

Парадоксально, та компактні фільтри–глечики належать до досконалих систем з огляду на швидкість і термін контакту. Але існує дві перестороги: для забезпечення їх ефективності слід користуватися змінними касетами, заповненими активованим вугіллям та цеолітом. Наявність в них ще катіон активної смоли, для пом’якшення води – недолугий маркетинговий хід виробника. Вище рекомендований склад наповнювача касети забезпечить очищення води від хлору, органічних та хлорорганічних сполук і, що особливо приємно, від залишкового алюмінію. Слідкуйте лише за своєчасною заміною касети, коли вона вичерпає свій робочий ресурс.

Фільтр–глечик для доочищення питної води

Фільтр–глечик для доочищення питної води

Окремо зупинимося на мембранних зворотно-осмотичних (ЗО) фільтрах, які, завдяки високій, навіть, ідеальній чистоті води, набули певної популярності.

Метод зворотного осмосу зайняв міцне місце у фільтрах доочищення питної води завдяки унікальній здатності мембрани пропускати лише молекули води, залишаючи у передмембранному просторі майже всі домішки води на молекулярному та іонному рівні.

Для ефективного мембранного розділення очищуваної води на чисту воду та концентрат її вмісту, що мався у вхідній воді, потрібно підтримувати підвищений тиск у вхідній воді і тим більший, чим більший необхідний ступінь розділення перміату (чистої води, що проникла крізь щільні пори мембрани (англ. permeation –проникнення) та концентрату (решта води). Вхідна вода під тиском проходить вздовж полотна мембрани і частина її проникає крізь пори мембрани, створюючи на протилежному боці мембрани потік перміату. А вхідна вода, в якій концентруються іони та молекули домішок води (концентрат) скидається у дренаж. Кількість втрат води у дренаж може сягати більше 50% відсотків і це не свідчить про зворотний осмос, як занадто заощадливу технологію.

До того ж концентрування солей на вхідній поверхні мембрани вимагає періодичних промивок поверхні мембрани. Врешті ця поверхня дуже засмічується і потребує хімічного очищення для відновлення своїх фільтрувальних властивостей. Але здатність до більш, ніж до дев’яносто відсоткового знесолення води обумовило широке застосування методу у сучасній технології водообробки. Нині для доочищення питної води масово застосовуються низько напірні мембранні елементи, а унікальною чистотою очищеної води справедливо пишаються прихильники методу.

Та, згадавши поняття фізіологічної повноцінності питної води, не слід сповна розділяти їх радість. Адже за рекомендацією ВООЗ мінімальним значенням загального солевмісту у воді рекомендовано величину 100 мг/л. Оптимальним вважається 250-500! Для ряду вкрай важливих (біогенних) складових питної води рекомендовано оптимальний рівень вмісту: для кальцію 50 мг/л, магнію 20-30 мг/л, загальної твердості 2.4 мг-екв./л, для гідрокарбонат-йону – 30 мг/л.

Здавалося б, тріумф зворотно осмотичного мембранного методу очищення води доречний лише у технічній сфері, але насправді у технології очищення питної води ЗО займає міцні позиції. Наприклад, коли для видалення певних шкідливих складових води бракує селективних методів, звертаються до ЗО, оскільки безпека вживання питної води є важливим та першочерговим пріоритетом. Після такої очистки в багатьох випадках існує можливість домішати до убезпеченої знесоленої води припустиму кількість вхідної води й, таким чином, збалансувати у розумних межах хімічний склад води. Прийнято, також, збагачувати знесолену воду за допомогою речовин-мінералізаторів, але при цьому досягається далеко не повноцінний ефект. Важливо, щоб проектування системи очищення питної води узгоджувалося з вимогами сучасної гігієнічної науки.

Інакше споживачі демінералізованої питної води ризикують не уникнути визнаних негативних наслідків від регулярного вживання такої води:

  • агресивний вплив на стан слизової оболонки кишечнику;
  • порушення обміну речовин та водно-сольового балансу в організмі;
  • недостатнє надходження кальцію, магнію та інших макро- й мікроелементів до організму;
  • втрата кальцію, магнію та інших важливих мінералів в процесі приготування їжі;
  • збільшення надходження до клітин організму токсичних металів, оскільки кальцій ефективно зв’язує їх у водонерозчинні форми.

Дистильована питна вода не вважається фізіологічно повноцінною

Вважається, що при величині загального солевмісту менше 50 мг/л, вода може здаватися неприємною на смак та погано вгамовує спрагу. Виявлено, після пиття знесоленої води, при подальшому виведенні її з сечею, потрібно додавати натрій до сечі, вилучаючи його з організму.

Врешті, постійне вживання демінералізованої води може викликати специфічні симптоми: втомлюваність, слабкість та головний біль й, у подальшому, м’язові судоми та порушення серцевого ритму.

Хронічна втрата кальцію призводить до деградації зубної та кісткової тканини. Наявність кальцію у нормі забезпечує правильне регулювання нервово-м’язового збудження. Кальцій грає важливу роль в забезпеченні проведення нейронами сигналів, що регулюють роботу серця та м’язів, відповідає за нормальне згортання крові, є активатором більш, ніж 360 ферментативних реакцій.  Неоціненна також роль магнію у серцевій діяльності. Та й багато інших макро- та мікроелементів грають надто важливу роль у фізіологічних процесах життєдіяльності.

Відомо, вода не є основним джерелом надходження нутрієнтів (життєво важливих речовин) до організму. Але унікальна доступність останніх при надходженні з водою та швидкість їх засвоєння при цьому робить питну воду вкрай важливим і незамінним джерелом нутрієнтів, і це переконливо доведено експериментально. До того ж вода є рятівним джерелом нутрієнтів при бідному раціоні харчування, притаманному мільйонам наших співвітчизників. Недарма ж медики рекомендують вживати якісну питну воду в її натуральному стані не менше півтора літри на добу, вживаючи її поміж прийомами їжі.

Природна вода – джерело надходження життєво важливих речовин

А от кава, чай та інші напої при цьому не враховуються, позаяк для організму вони є харчовими продуктами в рідкому стані. Помічено, у країнах з високим рівнем добробуту, де масово доступні високоякісні продукти харчування, з вражаючою різноманітністю вмісту поживних речовин та багатством на вітаміни, мікроелементи, тощо, недостатня мінералізація питної води відгукується підвищеним рівнем захворюваності, зокрема,  серцево-судинними розладами.

Отже, сучасна наука свідчить, що нехтувати питною водою, як джерелом надходження до організму нутрієнтів необачно. Оптимізація хімічного складу питної води (її біогенізація) – ефективний та перспективний шлях до оздоровлення.

Але не поспішайте прибирати з кухонь зворотно-осмотичні пристрої, у них є дуже корисна сфера застосування як джерело кулінарної води. В процесі приготування чаю, кави, напоїв, бульйонів, тобто страв, де поживні речовини переходять при кип’ятінні харчової сировини в кінцевий кулінарний продукт, використання демінералізованої води є чудовим засобом зберегти у готовій страві максимальну кількість цінних поживних речовин.

Навпаки, коли ви зливаєте варочну воду, то разом з нею можете неприпустимо втрачати цінні поживні речовини. В таких випадках використання для варки мінералізованої води не тільки зменшує втрати харчової цінності кулінарного продукту, але, навіть, може збагачувати останній за рахунок солей, що містяться у воді.

З вищенаведених фактів випливає справедливий та важливий висновок: використання ефективних фільтрів здатне різко зменшити небезпеку для здоров’я від вживання недостатньо очищеної водопровідної води, проте більшість фільтрів не здатні повернути водопровідній воді її природну структурно-енергетичну досконалість. Втім, можливість такого ефекту існує, але витратність процесу водопідготовки навертає нас на шлях вдосконалення цілющих властивостей чистих підземних вод глибокого залягання шляхом оптимізації їх фізико-хімічних та структурно-енергетичних властивостей.

Виробники питної  води «Феофанівська» зробили крок у вірному напрямку, запропонувавши своїм клієнтам декілька її різновидів: «Природна» (натуральна, без істотного втручання в склад підземної води), «Класична» та «Легка» (Пом’якшена). Отож, пильніше розглянемо особливості води «Феофанівська» та «Природна».

Порівняльний аналіз бутильованої питної води «Феофанівська»

Найбільш важливі показники якості питної води «Феофанівська» у відповідності до вимог ДСанПіН2.2.4-171.10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною.

Показники якостi Асортимент
Природна Класична Легка
ОВП, mB (мілівольт) -5 +32 -8
pH, водневий показник 7,4 7,3 7,7
Сухий залишок, мг/л 766 330 254
Загальна твердість,
ммоль/дм³
4,9 1,05 0,09
Ca, мг/л 66,3 15,02 1,6
Mg, мг/л 39,4 8,09 0,61
НСО3– , мг/дм³ 255 255 310
Fe, мг/дм³ 0,05 0,05 0,05
Лужність,
мг-экв./л
0,066 0,16 4,1
Окислюваність,
мг О2 /л
0,66 0,62 0,46

Проаналізуємо таблицю

Зразки води Природна (натуральна) та Легка вирізняються електродонорними властивостями, саме на це вказує від’ємний знак величини їх окислювально-відновлювального потенціалу. Як відомо, така вода має лікувально-профілактичні антиоксидантні властивості, але, при цьому, на відміну від хімічних антиоксидантів, наша вода не має жодних побічних негативних дій. Зазвичай, такі властивості мають деякі мінеральні води, але лише безпосередньо з джерела. За кілька годин знак ОВП повертається до звичного для питних вод знака плюс (релаксує).

Наведений факт є унікальним для питних підземних вод глибокого залягання в районі Києва та області, а споживачі води «Феофанівська», здається, не усвідомлюють масштаби потенційного оздоровчого ефекту, виявленого в наших дослідженнях.

Артезіанська вода «Феофанівська» власного виробництва

Артезіанська вода «Феофанівська» власного виробництва

Зазначу, що вода «Класична» має також незвично низьку величину ОВП, 32 мВ (це на 100 мВ менше, ніж переважна більшість доступної нам питної води!). Саме це надає воді певні оздоровчі властивості.

Бажано пити воду між прийомами їжі 2-3 рази на день по 200-300 мл. Важливо випивати склянку води після сну.

Про цілющість такого питного режиму читайте у бестселері Ф.Батмангхеліджа «Ви не хворі – ваш організм хоче пити!».

Зважте на те, що кип’ятіння зводить нанівець ефект біологічної активності води «Феофанівська».

Для приготування чаю, кави, та інших кулінарних страв, вочевидь, найбільше підходить вода «Класична». А просто для пиття приваблює вода «Природна», багата цілющими кальцієм, магнієм та гідрокарбонат-йоном, який, до того ж, надає воді визнаний споживачами приємний смак. Загалом, води Юрських водовмісних відкладень характеризуються вкрай важливим для здоров’я спектром макро- та мікроелементів.

При розгляді даних таблиці впадають в око величини окислювальності води. Даний параметр свідчить про дуже низький рівень у воді органічних сполук. Це свідчення того, що підземна вода не має видимого зв’язку з досить забрудненими поверхневими водами. Тобто, у воді гарантовано відсутні сліди техногенної діяльності людства: ані пестицидів, ані хімічних сполук, що входять до складу випитих кимось ліків, нафтопродуктів, тощо.

Нагадаю, в альпійських льодовиках знайдені залишки викинутих кимось раніше антибіотиків та хімічних протизапліднювальних засобів. І це, авжеж, не жарт! Зверніть увагу: у воді «Легкій», в якій зменшено до оптимуму вміст солей твердості, в чайнику буде чисто через їх відсутність. Але не дуже тіштеся: відсутність кальцію та магнію в клітинах вашого організму – це замах на ваше здоров’я. Втім, що кому дорожче? Я раджу не обмежувати себе одним різновидом води «Феофанівська», а замовляти хоча б два типи води. Наприклад, «Природну» чи «Класичну» разом з «Легкою». Тоді при кожній конкретній потребі у вас буде вибір оптимальної води, притаманної вашим споживчим намірам. Принаймні, я так і роблю, і дуже шкодую, коли такий порядок порушується.

Споживайте якісну питну воду, будьте здорові!